Микола Миколайович Носов - радянський прозаїк, драматург,
кіносценарист, лауреат Сталінської премії третього ступеня (1952). Народився 23
листопада 1908 року у Києві, помер 26 червня 1976 року у Москві.
Найбільш відомий, як дитячий письменник, автор трилогії про Незнайка.
«У шкільні роки мріяв стати музикантом (кимось на
кшталт Паганіні щонайменше), потім закинув скрипку, захопився хімією і цілком
серйозно готувався до вступу на хімічний факультет Політехнічного інституту;
перед самим іспитом передумав і замість Політехнічного поступив у Художній.
Закінчив же Інститут кінематографії, потім працював в кіно, потім став дитячим
письменником». Так про свої «метання» він напише в автобіографії. Але напише,
як завжди про себе, дуже стисло. Для того, щоб ці сухі слова наповнити фарбами
і звуками, варто відкрити його повість "Таємниця на дні колодязя"..
І побачити маленьке селище Ірпень поблизу Києва, де
жила тоді невелика сім'я чи то залізничника, чи то актора (це дивлячись по
обставинах) Миколи Носова, і де його середній син, теж Микола, зробив в
буквальному розумінні свої перші кроки. Незабаром сім'я переїхала до Києва -
прийшов час віддавати хлопчиків в гімназію. А всього через декілька років
почалася Громадянська війна.
Голод, тиф, смерть - все випало на їх долю. І про все
це розповів вже відомий письменник Микола Миколайович Носов в своїй останній
книзі. Повість «Таємниця на дні колодязя» вийшла окремим виданням вже після
смерті автора, у 1978 році.
А рівно за сорок років до того побачило світ його
перше оповідання – «Витівники». В цей час М.М.Носов ще працював в кіно і
продовжував там працювати до 1951 року, знімаючи як режисер найрізноманітніші
(мультиплікаційні, наукові, учбові) фільми. Але одночасно писав веселі
розповіді для дітей і про дітей, які все частіше з'являлися в журналах
«Мурзилка», «Вогнище», «Витівник» і на сторінках газети «Піонерська правда».
З'являлися і відразу ж ставали неймовірно популярними.
Секрет читацького ажіотажу пояснювався досить просто.
Спочатку в невеликих розповідях, а потім і в «великих» повістях ("Весела сімейка", 1949; "Щоденник Колі Синіцина", 1950; "Вітя Малєєв в школі і дома", 1951) Микола
Миколайович так уміло ховався за маленьких героїв, що здавалося, ніби вони
самі, без жодної участі автора розповідають про своє життя, про жаль, радощі,
проблеми і мрії.
Так, безпосередньо, без посередників, герої і читачі
знаходили одне одного і розмовляли, і сміялися разом, і сперечалися, і
товаришували. Напевно, з тієї ж причини герої Носова потім легко перекочовували
у фільми й спектаклі, залишаючись і там найзвичайнішими «невигаданими»
хлопчиськами - шибайголовами, винахідниками і фантазерами.
З часом до всіх цих героїв приєднався ще один, цього
разу - казковий. Незнайко прийшов сам і привів з собою цілу ораву веселих і
галасливих коротунів, які постійним місцем проживання вибрали для себе три
книжки Носова: "Пригоди
Незнайки і його друзів" (1953-1954), "Незнайко в
Сонячному місті" (1958) і "Незнайко на
Місяці" (1964-65).
Там вони чудово влаштувалися і витворяли, що хотіли:
сварилися, мирилися, літали на повітряній кулі, відправлялися в космічну
подорож і навіть брали участь в революції на Місяці.
Але навіть ці «вигадані» казкові коротуни підозріло
були схожі на своїх маленьких читачів. Особливо - Незнайко. Точнісінько
хлопчисько-шибеник, який через власне невміння і зарозумілість потрапляє щоразу
у халепу.
Тому і подобався він більше за всіх. І не тільки нашій
малечі, але і зарубіжній, оскільки стараннями перекладачів дуже скоро заговорив
багатьма мовами світу. Навіть японською!
Отже, якщо ви випадково опинитесь в Японії, то не особливо
дивуйтеся, побачивши кафе «Незнайко". Заходьте спокійно - вас обов'язково
зустріне там старий, добрий і веселий друг.
Рекомендаційний
список літератури
«Незнайко — улюблений друг дітлахів».
Носов, М. Пригоди Незнайка та його друзів;
Незнайко в Сонячному місті: роман-казка / М. Носов; пер. з рос. Ф.
Маківчук; мал. В. Григор’єва, К. Григор’євої. — К.: Веселка, 1995. — 455 с.:
ілюстр.
Носов, Н. Незнайка в Солнечном городе:
роман-сказка: в 2 ч. / Н. Но-сов; худож. А. Ружо, В. Ружо. — Смоленск:
Полиграмма, 1993. — 303 с.: ил.
Носов, Н. Незнайка на Луне: роман-сказка
/ Н. Носов; худож. В. Григорьев, К. Григорьева. — К.: Веселка, 1989. — 479
с.: ил.
Носов, Н. Приключения Незнайки и его друзей / Н.
Носов; худож. А. Борисенко. — СПб.: Библиополис, 1993. — 167 с.: ил.
Носов, Н. Приключения Незнайки и его друзей:
роман-сказка / Н. Но-сов; рис. А. Лаптева. — Переизд. — Новосибирск : Мангазея,
1992. — 160 с.: ил., портр.
Носов, Н. Рассказы о Незнайке. Вып. 8. В путь
/ Н. Носов; рис. Б. Калаушина. — М.: Радуга, 1990. — 12 с.: ил.
Носов, Н. Рассказы о Незнайке. Вып. 2. Как Незнайка
был музыкантом / Н. Носов; худож. Б. Калаушин. — М.: Радуга, 1988. — 15
с.: ил.
Носов, Н. Рассказы о Незнайке. Вып. 10. Авария
/ Н. Носов; рис. Б. Калаушина. — М.: Радуга, 1991. — 15 с.: ил.
Носов, Н. Рассказы о Незнайке. Вып. 4. Как Незнайка
сочинял стихи / Н. Носов; рис. Б. Калаушина. — М.: Радуга, 1990. — 12 с.:
ил.
Вони такі смішні і щирі — герої Носова
Носов, М. Весела сімейка: повість / М.
Носов; пер. з рос. Ф. Маківчук ; худож. Р. Багаутдінов. — К.: Дитвидав, 1961. —
85 с.: ілюстр.
Носов, М. Пригоди Толі Клюквіна: оповідання
/ М. Носов; пер. з рос. А. Сильненький; худож. В. Форостецький. — Л.:
Книжк.-журн. вид-во, 1963. — 248 с.: ілюстр.
Носов, М. Щоденник Миколки Синіцина: повість,
оповід. / М. Носов; пер. з рос. І. Сподаренко; худож. А. Василенко. — К.:
Веселка, 1973. — 200 с.: ілюстр.
Носов, Н. Автомобиль: рассказ / Н. Носов;
худож. В. Юдин. — М.: Дет. лит., 1991. — 14 с.: ил. — (Для маленьких).
Носов, Н. Бобик в гостях у Барбоса: сказка
/ Н. Носов; худож. Б. Тржемецкий. — М.: Малыш, 1992. — 12 с.: ил.
Носов, Н. Дружок / Н. Носов; рис. Е.
Мигунова. — М.: Дет. лит., 1972. — 24 с. : ил.
Носов, Н. Огородники: рассказ / Н. Носов;
рис. Г. Юдина. — М.: Дет. лит., 1978. — 16 с.: ил.
Носов, Н. Про репку / Н. Носов; худож. Г.
Бедарев. — М.: Малыш, 1991. — 18 с.: ил.
Носов, Н. Фантазеры / Н. Носов; рис. Н.
Красовитовой. — М.: Мартин, 1997. — 206 с.: ил.


Немає коментарів:
Дописати коментар