Василівські ветерани




Славні творці Перемоги: і мертвим, і живим героям-титанам, Василевським війни ветеранам присвячується: інформаційне видання. – Тульчин: Сервісний центр «АРГО», 2010. - 32 с.

 
Шановні василівчани і гості блогу! До Вашої уваги  нариси з книги про наших видатних ветеранів.
У книзі подані Списки василівчан - ветеранів Великої Вітчизняної війни та загиблих воїнів у ВВВ села Василівки
             
Також Ви можете ознайомитись з малюнками  «Велика Вітчизняна війна очима учнів Василівської ЗШ І ступені», які також включені у цю книгу тут 








БОРСУК Василь Потапович  на фронтах Великої Вітчизняної війни, служив командиром відділення розвідки на Першому Прибалтійському фронті. За героїзм, відвагу, мужність його нагороджено орденами Червоної Зірки, Слави ІІІ-го ступеня, Великої Вітчизняної війни І ступеня, багатьма медалями.
Він – ветеран праці. Часто розповідав про свої бойові шляхи учням місцевої початкової школи, механізатором, трудівникам села. А згадувати є що: штурмував Кенігсберг, визволяв не одне місто, село. Ніколи не забував дня, коли повідомили, що він і ще двоє його бойових друзів по полку братимуть участь у параді військ на честь Дня Перемоги у Москві.
У пресі був опублікований наказ Верховного Головнокомандуючого від 22 червня, в якому говорилося: «На ознаменування перемоги над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні призначаю 24 червня 1945 року в Москві, на Красній площі парад військ діючої армії, Військово-Морського Флоту і Московського гарнізону – Парад перемоги».
Що запам’яталося? Про це розповідає сам учасник тих подій:
- Над Москвою було хмарне небо. Мрячів дощ. Москвичі з піднесеним настроєм ішли з оркестрами до району Красної площі, аби взяти участь у демонстрації в той історичний день.
10 година ранку. Маршал Радянського Союзу Георгій Костянтинович Жуков виїхав із Спаських воріт на білому коні і попрямував на Красну площу.
… Запанувала цілковита тиша. Пролунали чіткі слова командуючого парадом – Маршала Радянського Союзу К.К.Рокосовському. Він віддав рапорт Маршалу Радянського Союзу Г.К.Жукову.
Особливе і незабутнє враження залишилося для всіх, коли урочистим маршем рушили полки героїв повз Мавзолей Леніна.
- Наша колона, - продовжує Василь Потапович, - стояла навпроти Мавзолею.
Ніколи не забуду, коли бійці – ветерани війни під барабанний бій кинули до підніжжя Мавзолею – 200 прапорів німецько-фашистської армії.

Василь Потапович беріг, як святиню, мундир, в якому був на параді. Мріяв, аби зібрали всіх учасників цього історичного параду і щоб відсвяткувати з тими, хто залишився живим, цю зустріч. Побувати на Красній площі, відвідати Мавзолей, вшанувати тих, хто віддав своє життя за мир, сонце, мирне небо. (Слєпцов В.Д. Дорогами війни. Кн.2. – Тульчин, 2003. – с.102)



ЛИСИЙ Іван Макарович народився в с.Василівка у 1925 році.




В долі І.В.Лисого, мов на тій вишиванці, переплелися сумні і радісні кольори. Сумні – це ті, що припали на роки раннього сирітства та воєнного лихоліття, а радісні зігріті щастям подружнього життя, щебетом внуків.
Який швидкоплинний час! Вісімдесят п’яту осінь впустив на поріг цей чоловік на свято Івана Богослова. Здається, ніби вчора зустрічав досвітки на своєму «залізному коні», краяв колгоспну ниву, а сьогодні золотить багрянцем надвечір’я. Спокійне, правдиве, чисте. В чистоті життєвого надвечір’я ветеран війни та праці, інвалід війни другої групи, удостоєний високих державних бойових та трудових відзнак – ордена Великої Вітчизняної війни першого ступеня, медалей «За відвагу», «За доблесну працю», вже вкотре переповідає своїм та чужим дітям і внукам власне життя.
        Аж сльози набігають на очі від тих спогадів. Дитинство і справді було босоногим. Матір померла, як йому було вісім років, а батько сільський коваль Макар Лисий, як міг, виводив в люди трьох синів у важкий час. Наймолодшому Івану випало ще хлопчиком пасти колгоспні телята, розносити в селі пошту, а коли виповнилось шістнадцять, став механізатором.
        Заповзятий до роботи, він би працював від зорі до зорі, аж тут війна… Скільки доль перекреслила, скільки людських життів спопелила! В полум’ї війни згоріли старші брати Мефодій та Юхим, а в 1944 – му підійшов строк й Івану брати зброю до рук. Старенький батько провів на війну наймолодшого сина, отримавши похоронки на двох старших.
        Іван Макарович воював на Першому Українському Фронті. На Львівщині, під Стриєм, дістав важке поранення в голову. Вісім місяців повів у госпіталях, переніс кілька операцій. Додому повернувся з підірваним здоров’ям. Та це не завадило йому із великим завзяттям працювати в колгоспі та на власному обійсті. З дружиною Валентиною Йосипівною збудували дім, народили і виростили трьох дітей, зараз мають шестеро онуків. За простою селянською працею тужило серце Івана Лисого на війні. Тому в мирний час взявся він до роботи з подвоєною енергією. Він просто ніколи не вмів і донині не вміє сидіти, склавши руки. На пенсію вийшов зовсім недавно. Механізаторську працю він так любив і любить, що не уявляє себе без неї. Оце змайстрував невеличкого тракторця і вправляється з ним на городі. Як не як, а технічна допомога у його віці так багато значить.
         Навіть у свої 80 він вражає жвавістю і зацікавленістю життям, бо належить до корготи старшого покоління, яке ніколи не було байдужим до життя країни, села, родини. Зустрічається з молоддю, бере активну участь у вихованні внеї любові до держави, села, людей. В селі він шанована, авторитетна людина, а в родині – улюблений батько і дідусь, зігрітий щедрою любов’ю своїх рідних.




Лисий Мефодій Макарович призивався з Дніпропетровська, де і працював до війни на підйомному крані з 1938-1941рр.

НЕВІНЧАНИЙ Григорій Семенович проживає в с.Василівка. Взяли в армію до війни 1941р. 4 травня в місто Ленінград, Красне село. Знаходився в 52 армії. Був курсантом. Присвоєно звання старший сержант. Воював під Ленінградом, 5км від Ленінграду. Був біля Пушкіна і Колпіна 1942р. де воював 3 суток і там 30 вересня 1942року – поранили. Лікувався 5 місяців.
Відправили додому, де була тотальна мобілізація, війська обороняли Київ; відправили в льотну частину по охороні (до Чорного моря). Потрапив в 33 батальйон, залізнодорожні війська, які було відправлено в Ленінград.
Були під Фінляндією, де перепливали річку Свір. Також війська звільняли Європу. Направили в Угорщину. По закінченні війни були направлені війська в місто Мукачево. Мобілізували у 1948р.
Нагороди: медалі «За Відвагу» і орден Великої Вітчизняної війни першого ступеню.

 КОЛОТИЛО Іван Федотович народився 9 жовтня 1906 року в с.Василівка Тульчинського району.

До війни брав активну участь у колективізації сільськогосподарського підприємства яке мало назву «Червоне село». До війни був комсоргом, а потім парторгом сільських активістських організацій. Працював у сільському клубі.
З початку Великої Вітчизняної війни у червні 1941 року призваний до лав радянської армії. Воїн 931 стрілкового полку 240-ї стрілкової Дніпровсько-Київської Червонопрапорної орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії.
Під час Великої Вітчизняної війни брав участь у визволенні Києва, Вінниці, Житомира та інших міст України. Брав участь у визволенні Чехословаччини, Угорщини. За бойові дії нагороджений медалями.
Демобілізований в жовтні 1945р. Після війни працював завклубом с.Василівки з листопада 1945р.  З 1953 року голова Василівської сільської ради по 1959 рік. Після з’єднання сільських рад с.Василівки і с.Паланка – заступник голови сільради.  Помер 1 лютого 1987 року.


МАНЖОС Прокіп Миколайович, українець, селянин народився 23.03.1917р. с. Василівка. Закінчив школу і курси ветеранів. В 1940р. повернувся з лав радянської армії. А в перші дні війни був мобілізований ряди Радянської армії. Учасник Великої вітчизняної війни з червня 1941р. по серпень 1946р. , молодий сержант. Служив у 319 батальйоні аеродромного обслуговування.
З радянськими військами пройшов до Сталінграда, звідти до Берліна.
Нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною».
Після війни працював колгоспі на різних роботах, бригадиром, головою сільської ради, комірником. Про війну дітям розповідав неохоче. Говорив, щоб вони ніколи не знали, що таке війна.

БАБІЙЧУК Парфентій Теотисович народився 20 лютого 1914 року в с.Маньківка Тульчинського району Вінницької області.
Коли йому було 5 років померла його мати, а в 14 років не стало батька. В цьому ж році він поступив в колгосп, де працював на різних роботах. В липні 1934 року одружився. Зі своєю дружиною прожив до своєї смерті. Виростив і виховав 3-х дітей – 2 дочки і сина.
10 жовтня 1936 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив в 15-му Кавалерійському полку, який базувався в м.Бердичеві  і в м. Кам’янець-Подільському. Звільнений в запас 17 вересня 1938 року.
З початком війни призваний по мобілізації 26 червня 1941 року і призначений командиром гармати в 692 артилерійський полк. З жовтня 1942 року по жовтень 1945 року виконував обов’язки старшини батареї 491 артилерійського полку.
За час Великої Вітчизняної війни виконував свій обов’язок в складі Брянського, Вороніжського, 1-го Українського, 4-го Українського фронтів. Прийняв участь в Курсько-Орловській операції, в визволенні Києва, Вінниці та інших міст України. Був двічі поранений. За участь в Великій Вітчизняній війні нагороджений Орденом Червоного Прапора, медаллю «За Відвагу», медалями «За визволення Києва», Будапешту, Праги. Отримав 4 подяки від тов.Сталіна – за Київ, Ясси, Отаву, Муравську Остраву. Одержав 3 подяки від командира 491 артилерійського полку. Закінчив війну у Празі.
30 жовтня 1945 року звільнений в запас в званні старшини і повернуся на батьківщину. Після повернення додому працював в колгоспі на різних посадах – голова колгоспу, завідуючий дільницею, бригадиром, завідуючим фермою та інші.
Після війни був нагороджений всіма ювілейними орденами і медалями.
Помер у віці 73 роки. Похований в с.Василівка, Тульчинського району.

 БОНДАРЧУК Дмитро Степанович народився 21 вересня 1917 року в селі Остапківці Немирівського району.
Навчався в Чуківській семирічній школі, після закінчення якої поступив до Тульчинського педагогічного училища. Отримавши диплом учителя в 1936 році був направлений на роботу в Паланську семирічну школу учителем початкових класів. Через два роки був переведений в Гутянську семирічну школу учителем математики. Працював там до початку війни.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, був призваний до лав Радянської армії в вересні 1941 року. На фронті був зв’язківцем. Потрапляв в полон, був двічі поранений. Війну пройшов з самого її початку і до кінця. Мав багато орденів та медалей: «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Будапешту», «За взяття Берліну», «За перемогу над Японією» та інші.
Повернувся додому в 1946 році з-під Маньчжурії і знову працював в Гутянській семирічній школі, яка була напівзруйнована, але навчання розпочали одразу ж, а відбудовували своїми силами як могли. Не було скла, вибиті шибки закривали листами металу. Дах протікав, бо був солом’яний. В таких тяжких умовах приходилось піднімати країну із руїн. Але дякуючи працьовитим і нескореним односельцям через 3 роки після закінчення війни була збудована нова школа. З 1949 року вона стала початковою, і Бондарчука Д.С. було переведено на роботу в Холодівську семирічну школу вчителем фізики і математики. Працював там 7 років. Потім за сімейними обставинами його було направлено у Василівську початкову школу завідувачем, а потім директором школи. На цій посаді і в цьому селі він трудився біля сорока років, звідки і вийшов на заслужений відпочинок, передавши школу своїй старшій дочці.
Будучи на пенсії Дмитро Степанович завжди цікавився справами школи. Брав активну участь у громадському житті села Василівки.
Помер Д.С.Бондарчук 26 липня 1994р., похований в с.Василівці.

КОВТОНЮК Михайло Мефодійович народився 15 листопада 1924 року в с.Василівка Тульчинського району
. Коли йому було 8 років був убитий його батько – Мефодій Петрович, який працював головою сільради.

У віці 12 років пішов працювати в колгосп, працював на різних роботах.

З початком Великої Вітчизняної війни знаходився в селі і не був призваний до лав Червоної Армії, як малолітній. Після окупації села, як син активіста, був затриманий німцями і направлений на відбудову мосту через річку Південний Буг в с.Губник, звідки втік і довго переховувався.

В березні 1944 року після визволення Вінниччини був призваний до лав Червоної Армії. Пройшов війну в складі артилерійського полку. Приймав участь в Кишинівсько-Яській операції. В 1944 році при форсуванні ріки Тиса був поранений в груди. Про його активну участь в форсуванні ріки Тиса було детально описано в бойовому листку і в фронтовій газеті.

За участь в операціях був нагороджений орденом Слави ІІІ ст. і двома медалями «За Відвагу». Одержав 7 подяк від тов.Сталіна і командування. Після війни нагороджений ювілейними орденами і медалями. Закінчив війну в Берліні в званні сержанта на посаді комсоргу батальйону.

В 1947 році був демобілізований з лав Червоної Армії в запас. Після повернення на батьківщину одружився. Виростив і виховував 3-х дітей – 2 дочок і 1 сина.

Працював в колгоспі на різних посадах – бригадир, завфермою та інші. На добровільних засадах виконував роботу заступника голови Ради ветеранів села. Помер 16 червня 2005 року у віці 80 років.

Похований в с.Василівка Тульчинського району Вінницької області.






Список Василівчан - ветеранів Великої Вітчизняної війни

Андрієць Микола Январович, 1907р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 17.02.1968 р. Похований в с. Василівка
Андрущенко Мефодій Кузьмович, 1908 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював у колгоспі в будівельній бригаді. Помер і похований в с. Василівка.
Блажко Василь Іванович, 1926 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Виїхав на Сахалін, працював в шахті. Загинув 05.12.1964 р.
Блажко Іларіон Купріянович, 1908 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер і похований в с. Василівка.
Богач Артем Сакійович, 1926 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни виїхав у с. Клебань, там працював. Помер і похований в с. Клебань.
Богач Сакій Володимирович, 1904 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ.  Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер у 1955 р. Похований в с. Василівка.
Бойко Ананій Володимирович, 1894 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 19.06.1980 р. Похований в с. Василівка.
Бойко Арсень Дмитрович, 1925р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з квітня 1944 – травень 1945рр., рядовий. Нагороди: медаль «За Відвагу» «За взяття Вени» Після війни працював шофером в колгоспі. Помер 11.05.1995 р. Похований в с. Василівка.
Бойко Кузьма Дмитрович, 1927 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни виїхав із села.
Бондарчук Дмитро Степанович, 1917 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – травень 1945 рр., рядовий 133 стрілкового полку, зв’язківець. Нагороди: медаль «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією». Після війни працював вчителем математики і фізики в Холодівській школі, з 1957 р. директором Василевської початкової школи. Помер 26.07.1994 р. Похований в с. Василівка.
Борсук Михайло Потапович, 1925 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – січень 1945 р.р., рядовий, 684 стрілкового полку. Інвалід війни ІІ групи. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 08.02.1977 р. Похований в с. Василівка.
Бабійчук Парфентій Теотисович, 1914 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з червня 1941 – травень 1945 рр. Старшина. Нагороди: Орден Червоної Зірки, медаль «За Відвагу», «За визволення Києва», «За визволення Будапешту», «За визволення Праги». Після війни працював на різних посадах – голова колгоспу, бригадир, завідувач фермою, заввідділом. Помер 17.04.1987 р. Похований в с. Василівка.
Гаврилюк Андрій Романович, 1924 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з серпня 1942 – травня 1945 р.р., сержант 5 окремого стрілкового батальйону. Нагороди: Орден Слави ІІІ ст., медаль, «За Відвагу», «За взяття Вени», «За взяття Будапешта». Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 02.05.1984 р. Похований в с. Василівка.
Голубчак Іван Онисимович, 1925 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни виїхав із села.
Голубчик Максим Кіндратович, 1906 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – серпня 1945 рр., рядовий 242 стрілкового полку 40 девізія. Інвалід війни ІІІ групи. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 08.04.1980 р. Похований в с. Василівка.
Горбатюк Федір Миколайович, 1906р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з квітня 1944 – травень 1945 рр., рядовий 132 стрілкового полку, 42 Стрілкової дивізії, інвалід війни ІІ гр. Нагороди: медаль «За Відвагу». Після війни працював різноробочим в колгоспі. Помер 23.07.1991 р. Похований в с. Василівка.
Громик Арсентій Каленьович, 1927 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Мобілізований з морфлоту. Після війни залишився на Кримських островах, був капітаном дальнього плавання Помер у 2000 р. Похований там.
Громик Афанасій Іванович, 1925 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з липня 1944 —лютого 1945 р.р., сержант 1127 стрілкового полку. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною» Після війни працював в колгоспі трактористом. Помер у 1981 р. Похований в с. Василівка.
Громик Василь Дем’янович, 1925р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з квітня 1944 – червень 1944 рр., рядовий 190 запасного стрілкового полку, Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною» Після війни працював трактористом в колгоспі. Помер 27.08.1994 р. Похований в с. Василівка.
Громик Петро Дем’янович, 1925 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – листопад 1945 р.р., рядовий 797 стрілкового полку. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював трактористом в колгоспі. Помер 31.12.1974 р. Похований в с. Василівка.
Громик Пилип Іванович, 1907 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – травня 1945 р.р., рядовий 764 стрілкового полку, 42 стрілкової дивізії. Нагороди: Орден Слави ІІІ ст., медаль «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією». Після війни працював в колгоспі ковалем, трактористом. Помер 18.02.1977 р. Похований в с. Василівка.
Громик Тимофій Омельянович, 1916 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ, рядовий. Нагороди: медаль «За Відвагу», «За взяття Будапешта», «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 23.07.1983 р. Похований в с. Василівка.
Дзяд Афанасій Савович, 1896 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни повернувся у 1947 році і працював в колгоспі на різних роботах. Помер у 1973 р. Похований в с. Василівка.
Дзяд Василь Антонович, 1923 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни виїхав в с. Журавлівка Тульчинського району.
Дзяд Іван Філімонович, 1927 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни виїхав в м. Ладижин і працював там.
 Дзяд Йон Антонович, 1925 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в селі головою сільпо, потім виїхав із села працював головою сільської ради у смт. Кирнасівці, головою колгоспу у с. Кирнасівці, завгоспом у районній лікарні м. Тульчина. Помер у 1969 р. Похований в с. Василівка.
Дзяд Микита Тимофійович, 1904 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни виїхав з села.
Дзяд Парфен Філімонович 1914 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з квітня 1944 – жовтня 1945 р.р., рядовий 159 укріп. району. Після війни працював на різних роботах, трактористом. Помер 04.11.1969 р. Похований в с. Василівка.
Дзяд Семен Гилькович, 1906 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер в 1954 р. Похований в с. Василівка.
Дзяд Степан Трохимович, 1925  р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював на різних роботах. Виїхав у 1985 р. у Казахстан.
Дзяд Трохим Тимофійович, 1906 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни був на Донбасі.
Загорійчук Андрій Семенович, 1900 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював бригадиром будівельної бригади в колгоспі. Помер у 1982 р.  Похований в с. Василівка.
Загорійчук Кирило Леонтійович, 1906 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з  березня 1944 – травень 1945 рр., рядовий, 260 стрілового полку. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював різноробочим в колгоспі. Помер 28.10.1992. Похований в с. Василівка.
Загорійчук Степан Тодосійович, 1927 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Мобілізований з морфлоту. Після війни залишився в Ленінграді, був моряком, капітаном дальнього плавання. Помер і похований у Ленінграді.
Загорійчук Юхим Семенович, 1904р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з березня  1944 – травень 1945 рр., рядовий 149 укріп. району. Нагороди: медаль «За Відвагу», «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював різноробочим в колгоспі. Помер 15.05.1989 р. Похований в с. Василівка.
Кирничний Максим Олександрович, 1927 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Нагороди: Орден «За мужність», медаль «Захиснику Вітчизни», ювілейні медалі, пам’ятний знак. Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 15.01.2009 р. Похований в с. Василівка.
Коваль Антип Феофанович, 1914 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 — травень 1945 рр., старший сержант, 836 стрілкового полку. Нагороди: Орден Червоної Зірки, медаль «За Відвагу» - 2 шт., «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював трактористом, сторожем. Помер 26.01.1990 р. Похований в с. Василівка.
Коваль Гива Савович, 1907 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 12.03.1947 року. Похований в с. Василівка.
Ковтонюк Аксентій Антонович, 1893 р.н., українець, селянин. Учасник громадян війни, учасник ВВВ. Після війни працював у колгоспі. Помер 07.12.1974р. Похований в с. Василівка.
Ковтонюк Андрій Аксентійович, 1899 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер у 1966 р. Похований в с. Василівка.
Колісник Арсентій Петрович, 1901 р.н. українець, селянин рядовий. Нагороди: медаль «За бойові заслуги». Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 05.07.1976 р. Похований в с. Василівка.
Колісник Микита Омелянович, 1908 р.н. українець, селянин. Інвалід війни ІІІ групи. Сержант. Нагороди: Орден Слави ІІІ ст. Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 02.07.1974 р. Похований в с. Василівка.
Колісник Петро Миколайович, 1894 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах помер у 1966 р. Похований в с. Василівка.
Колісник Федір Арсентійович, 1924 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 18.04.1968 р. Похований в с. Василівка.
Колісник Хтома Кирилович, 1892 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 19.12.1967р. Похований в с. Василівка.
Колотило Андрій Іванович, 1908р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі бригадиром, головою сільської ради. Помер у 1956 р. Похований в с. Василівка.
Колотило Іван Федотович, 1906 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з червня 1941 – жовтень 1945 рр., сержант 931 стрілкового полку. Нагороди: медаль «За Відвагу», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював головою сільської ради до виходу на пенсію. Помер 02.03.1987 р. Похований в с. Василівка.
Колотило Микола Іванович, 1914 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – травень 1945 рр., рядовий 132 стрілкового полку 42 стрілкової дивізії. Нагороди: 2 медалі «За Відвагу», « За перемогу над Німеччиною». Після війни працював трактористом, бригадиром тракторної бригади в колгоспі. Помер 22.08.1979 р. Похований в с. Василівка.
Копиця Михайло Федотович, 1910 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з квітня 1944 – травень 1945 рр., рядовий 759 окремого саперного батальйону. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював к колгоспі плотніком в будівельній бригаді. Помер 16.11.1994 р. Похований в с. Василівка.
Копиця Яким Якимович, 1907 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі обліковцем тракторної бригади. Помер 24.04.1990 р. Похований в с. Василівка.
Костенюк Василь Мойсович, 1924 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 - липень 1945 рр., рядовий 797 стрілкового полку. Нагороди: 2 медалі «За Відвагу», «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював в колгоспі на різних роботах механізатором. Помер 22.12.1978 р. Похований в с. Василівка.
Котик Михайло Мойсейович, 1916 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з серпня 1941 – травень 1942 рр., рядовий 509 стрілкового полку. Після війни працював різноробочим в колгоспі. Вибув з с. Василівка 13.01.1991 р. в Літинський р-н. Помер 08.08.2001 р.
Лисий Арсентій Степанович, 1927 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з листопада 1944 – травень 1945 рр., сержант 20 стрілкового полку. Нагород немає. Після війни працював різноробочим в колгоспі, а потім на Ладижинській ГРЕС. Помер 07.07.1998 рр. Похований в с. Василівка.
Мадюдя Василь Омельянович, 1917 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – травень 1945 рр. рядовий 794 стрілкового полку. Інвалід війни ІІ гр. Нагороди: медаль «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією». Після війни працював в колгоспі трактористом, бригадир тракторної бригади. Помер 28.02.1980 р. Похований в с. Василівка.
Макогонюк Левко Кіндратович, 1918 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Помер у 1946 р. с. Василівка.
Манжос Аксентій Петрович, 1904 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 05.06.1983 р. Похований в с. Василівка.
Манжос Андрій Аксентійович, 1924 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – липень 1945 рр., рядовий 794 стрілкового полку. Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Виїхав з села у 1971 р.
Манжос Іван Дем’янович, 1909 р.н. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 06.08.1956 р. Похований в с. Василівка.
Мартинюк Корній Никонович, 1918 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – травень 1944 рр., рядовий. Після війни працював різноробочим в колгоспі. Помер 27.05.1944 р. Похований в с. Василівка.
Наконечний Григорій Петрович, 1920 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – березень 1945 р.р., рядовий 794 стрілкового полку. Після війни працював на різних роботах. Помер 17.06.1973 р. Похований в с. Василівка.
Наконечний Іван Петрович, 1912 р.н., українець, селянин. Участь у ВВВ з березня 1944 – січень 1946 рр., рядовий 232 стрілкової дивізії. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Інвалід війни ІІ групи.  В 1985 р. переїхав до м. Тульчина. Помер і похований в м.Тульчин.
Невінчаний Андрій Павлович, 1927 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ. З села вибув одразу після війни.
Невінчаний Григорій Семенович, 1922 р.н. українець, службовець. Учасник ВВВ з червня 191 – вересень 1942 рр. в 500 окремому зенітному батальйоні, а з квітня 1943 – січень 1948 рр. в 133 окремому зенітному батальйоні, сержант. Інвалід війни ІІ групи. День перемоги зустрів в Угорщині.. нагороди: медаль «За бойові заслуги», «За Відвагу», «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював в колгоспі завідуючим фермою, пізніше головою сільської ради. Пенсіонер. Проживає в с. Василівка.
Невінчаний Теофан Макарович, 1917 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – липень 1944 рр. молодший сержант 42 стрілкової дивізії 2 стрілкового полку. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни переїхав у с. Білоусівку.
Невінчаний Федір Павлович, 1922 р.н. Учасник ВВВ з березня 1944 — серпень 1945рр., рядовий 136 стрілкового полку. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною», «За Відвагу» Після війни працював на різних роботах. Помер 13.05.1977 р. Похований в с. Василівка.
Невінчаний Яків Маркович, 1909 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни виїхав у с. Кирнасівку. Помер і похований в с. Кирнасівка.
Олійник Іван Пилипович, 1893 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з травня 1944 – травень 1945 рр., рядовий 234 стрілкового полку, автоматник. Нагороди: орден Вітчизняної війни ІІ ст., медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 12.10.1989 р. Похований в с. Василівка.
Олійчук Микита Андрійович, 1901 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер і похований в с. Василівка.
Олійчук Михайло Микитович, 1924 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни виїхав в с. Кирнасівку, працював, помер і похований в с. Кирнасівка.
Олійчук Петро Микитович, 1926 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни виїхав в с. Кирнасівку, там працював, помер і похований в с. Кирнасівка.
Олійчук Федір Макарович, 1898 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 12.11.1967 р. Похований в с. Василівка.
Олійчук Фома Макарович, 1910 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з червня 1941 – листопад 1945 рр., сержант 109 окремого шляхового загону. Нагороди: медаль «За взяття Будапешту», медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 09.06.1980 р. Похований в с. Василівка.
Остапчук Олексій Петрович, 1920 р.н., українець, селянин. Учасник  ВВВ, рядовий. Після війни працював бригадиром городньої бригади. Помер 28.08.1962 р. Похований в с. Василівка.
Остапчук Омелян Петрович, 1908 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – січень 1946 рр., рядовий 26 укрвійськбудівництва. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 14.12.1975 р. Похований в с. Василівка.
Остапчук Сава Андрійович, 1921 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер і похований в с. Василівка.
Остапчук Явдоким Петрович, 1918 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював на різних роботах в колгоспі, потім виїхав у Крим. Помер 21.09.2001 р. і похований там же.
Пойдова Матрона Леонтіївна, 1908 р.н., українка, селянка. Брала участь у партизанських загонах Мельника, які діяли на нашій території. Після війни працювала в колгоспі агрономом. Померла 22.07.1989 р. Похована в с. Василівка.
Рижий Фома Трохимович, 1914 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах, шофером. Помер і похований в с. Василівка.
Ровенський Іван Андронович, учасник ВВВ з березня 1944 – травень 1944 рр., рядовий 45 штурмової дивізії. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною», «За Відвагу». Помер і похований в с. Василівка.
Рябий Дмитро Йосипович, 1927 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни в село не повернувся, залишився в Києві.
Рябий Климентій Гнатович, 1910 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з червня 1941 – травень 1943 рр., рядовий 931 стрілкового полку 202 гвардійської дивізії, стрілок. Інвалід війни ІІ групи. Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 14.10.1990 р. Похований в с. Василівка.
Рябий Сидір Гнатович, 1917 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни виїхав у с. Михайлівка Тульчинського району.
Столяр Іван Тихонович, 1913 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 10.12.1959 р. Похований в с. Василівка.
Сушій Макар Якович, 1917 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з червня 1941 – травень 1942 рр., рядовий 214 повітряної десантної бригади, музикант. З березня 1944 – травень 1945 рр. 69 артполк, музикант. Після війни працював механізатором в колгоспі. Помер 20.05.1993. Похований в с. Василівка.
Таран Андрій Микитович, 1927 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Мобілізований з  морфлоту. Після війни залишився в Естонії, був моряком дальнього плавання капітаном корабля. Помер 07.12.2004 р. Похований в Естонії.
Таран Андрій Феодосійович, 1907 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – травень 1945 рр., рядовий 184 окремого стрілкового батальйону, стрілок. Нагороди: медаль «За Відвагу». Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Переїхав у 1969 р. в с. Степашки, Гайсинського району.
Таран Василь Феодосійович, 1907 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – березень 1945 рр., рядовий 78 військово-будівельного батальйону. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював в колгоспі. Виїхав 06.01.1985 р. в с. Маньківку.
Таран Григорій Федорович, 1924 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – серпень 1944 рр., рядовий 794 стрілкового полку. Інвалід війни І групи. Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 26.12.1968 р. Похований в с. Василівка.
Таран Іван Микитович, 1927 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни виїхав в Одеську область. Помер і похований там же.
Таран Мирон Йосипович, 1907 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з квітня 1944 –листопада 1945 рр., рядовий 278 стрілкового полку. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював в колгоспі. Помер 30.03.1984 р. Похований в с. Василівка.
Таран Михайло Кузьмович, 1922 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. В село після війни не повернувся, залишився за кордоном.
Таран Наталія Василівна, 1919 р.н. українка. Учасник ВВВ з червня 1941 – травень 1945 рр., лейтенант медичної служби. Участувала в обороні Сталінграда. Нагороди: медаль  «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною». Після війни працювала акушеркою на ФАП в с. Василівка. 23.04.1983р. виїхала м. Каменське Свердловської обл.
Таран Олександр Васильович, 1924 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – травень 1945 рр., рядовий 159 укріп. району, кулеметник. Інвалід війни ІІ групи. Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 25.03.1991 р. Похований в с. Василівка.
Таран Сидір Костянтинович, 1910 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – травень 1945 рр., рядовий 149 запасного стрілкового полку, стрілок. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 29.06.1989 р. Похований в с. Василівка.
Таран Явтух Костянтинович, 1914р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 26.04.1990 р. Похований в с. Василівка.
Таратута Омелян Іванович, 1945 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – серпня 1945 рр., рядовий 242 дивізії 2 стрілкового полку. Інвалід війни ІІ групи. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Помер 11.07.1983 р. Похований в с. Василівка.
Терегейло Макар Демидович, 1926 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з травня 1944 – березень 1945 рр., рядовий 1026 стрілкового полку. Інвалід війни ІІ групи. Нагороди: медаль «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією». Після війни працював на різних роботах. Помер 08.04.1992 р. Похований в с. Василівка.
Тимков Федот Трохимович, 1907 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер у 1947 р. Похований в с. Василівка.
Фаренюк Никифір Васильович, 1899 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – травень 1945 рр., рядовий 272 стрілкового полку. Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 03.03.1988 р. Похований в с. Василівка.
Фаренюк Тимофій Каленьович, 1905 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – серпень 1944 рр., рядовий 132 стрілкового полку. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер і похований в с. Василівка.
Фіяло Андрій Хтомович, 1907 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – листопад 1945 рр., рядовий 238 гвардійського стрілкового полку. Нагороди медаль «За Відвагу», «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 09.10.1984 р. Похований в с. Василівка.
Фіяло Антін Никифорович, 1925 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі трактористом. Помер і похований в с. Василівка.
Фіяло Пилип Григорович, 1918 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни залишився у Німеччині.
Хаврак Петро Іванович, 1914 р.н. українець, селянин. Учасник ВВВ з серпня 1941 – жовтень 1941рр., 3 стрілкового полку. З березня 1944 – липень 1944 рр. 150 запасного стрілкового полку, сержант. Після війни працював на ФАП с. Василівки. Помер 10.10.1982 р. Похований в с. Василівка.
Цимбалюк Митрофан Явтухович, 1914 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з червня 1941 – лютий 1947 рр., лейтенант, начальник штабу. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював бухгалтером колгоспу, головою. Помер 06.02.1976 р. Похований в с. Василівка.
Цитульський Григорій Васильович, 1910 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер у 1958р. Похований в с. Василівка.
Цитульський Іван Васильович, 1925 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни виїхав із села.
Цитульський Матвій Васильович, 1904 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – квітень 1945 рр., рядовий 232 стрілкової дивізії. Інвалід війни ІІ групи. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював в колгоспі. Помер 13.08.1980 р. Похований в с. Василівка.
Цитульський Митрофан Захарович, українець, селянин. Учасник ВВВ з вересня 1940 - січень 1943 рр., 192 окрема артилерійська дивізія, з січня 1943 – липень 1945 рр. мінометної бригади, рядовий. Нагороди: медаль «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер і похований в с. Василівка.
Цитульський Никифір Захарович, 1920 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Інвалід війни ІІ групи. Після війни працював в колгоспі на різних роботах, бригадиром городньої бригади, заготівельником. Помер 16.09.1982 р. Похований в с. Василівка.
Цитульський Степан Захарович, 1914 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 07.10.1978р. Похований в с. Василівка.
Чалапчій Матвій Іванович, 1911 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – травень 1945 рр., рядовий 52 стрілкового полку 17 стрілкової дивізії, кулеметник. Нагороди: «За Відвагу», «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 30.05.1988 р. Похований в с. Василівка.
Щербатий Наум Тихонович, 1907 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з травня 1944 – вересень 1945 рр., рядовий, 69 стрілкового полку. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 19.10.1974 р. Похований в с. Василівка.
Юзько Арсеній Дмитрович, 1924 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни, працював у колгоспі на різни роботах. Помер і похований в с. Василівка.
Юзько Арсентій Максимович, 1906 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ, рядовий. Нагороди: медаль «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював на різних роботах  в колгоспі. Помер 15.10.1983р. Похований в с. Василівка.
Юзько Василь Григорович, 1920 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер і похований в с. Василівка.
Юзько Василь Климович, 1906 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 15.02.1993.  Похований в с. Василівка.
Юзько Василь Пилипович, 1908 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з червня 1941 – листопад 1945 рр., старший сержант 415 батальйону БАО, начальник взльотнопосадочної аеродромної станції. Нагороди: медаль «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною», «За визволення Варшави». Після війни працював бригадиром в колгоспі. Помер 03.09.1992 р. Похований в с. Василівка.
Юзько Григорій Дмитрович, 1926 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ.  Після війни працював в колгоспі на різних роботах. Помер 08.03.1984р. Похований в с. Василівка.
Юзько Григорій Пилипович, 1922 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі а різних роботах. Помер 20.03.1952р. Похований в с. Василівка.
Юзько Григорій Степанович, 1927 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни залишився в Росії.
Юзько Данило Григорович, 1906р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з червня 1941 – листопад 1945 рр., рядовий, 106 військового полку НКВД. Помер 23.02.1978р. Похований в с. Василівка.
Юзько Іван Денисович, 1927 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Мобілізований з  морфлоту. Після війни залишився в м. Ленінград був капітаном дальнього плавання. Помер 03.01.2009 р.
Юзько Іван Мефодійович, 1920 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з червня 1941 – серпень 1944 рр., рядовий 43 важкого артполку, телефоніст, 794 стрілкового полку, автоматник. Інвалід війни ІІ групи. Нагороди: Орден Вітчизняної війни ІІ ст. Помер 23.01.1995р. Похований в с. Василівка.
Юзько Іван Степанович, 1926 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з жовтня 1944 – травень 1945 рр., єфрейтор 148 запасного стрілкового полку, автоматник. День перемоги зустрів у Берліні. Нагороди: медаль «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював на різних роботах в колгоспі. Помер 25.09.1996 р. Похований в с. Василівка.
Юзько Макар Савович, 1926 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з жовтня 1944 – травень 1945 рр., єфрейтор, 148 запасного стрілкового полку, автоматник. День перемоги зустрів у Берліні. Нагороди: медаль «За взяття Кенігсберга», «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював механізатором в колгоспі. Помер 06.06.1999 р. Похований в с. Василівка.
Юзько Михайло Аксентійовч, 1920 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з березня 1944 – липень 1945 р.р., рядовий 55 будівельного батальйону. Після війни працював в колгоспі фуражиром, сторожем на фермі. Помер 06.02.1986р. Похований в с. Василівка.
Юзько Микита Аксентійович, 1916 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ. Після війни працював в колгоспі на різних роботах, потім виїхав у Запоріжжя. Помер у 1980р. Похований у Запоріжжі.
Юзько Михайло Теофанович, 1918 р.н., українець, селянин. Учасник ВВВ з липня 1940 – липень 1945 рр., старший лейтенант 82 окремого арт. кулеметного батальйону укріпрайоу, командир взводу ПТР. Нагороди: Орден Червоної Зірки, медаль «За оборону Кавказу», «За бойові заслуги», «За безупречну службу в збройних силах СРСР» І ст. день перемоги зустрів біля озера Баланду, Вірменія. Після війни працював на ГРЕС м. Ладижин. Помер 20.07.2001р. Похований в с. Василівка.


Спогади Заболотного Василя Григоровича, колишнього інспектора військового облікового столу сільської ради.

   81 дитина сирота, 51 вдова – ось такий автограф залишила війна для нашого села Василівки.
   19 воїнів загинули, яким не виповнилось 18-22 роки. Біля 35 воїнів, які ще не встигли одружитися, ще не взнали, що таке життя, не встигли матері дати їм на щастя і на долю вишитого рушника. Тож,  в день відкриття парку «Пам’ять» рідні пов’язали пам’ятники рушниками.
Парк «Пам’ять» в селі Василівка  відкривали 27 травня 1991 року. Не дивлячись на великий дощ біля парку зібралася майже вся громадськість села. Біля обелісків стояли воїни Уманського гарнізону. В цей час вгору зірвалися феєрверком дев’ять ракетних салютів випущених солдатами Уманського гарнізону під командуванням Марцинюка В.Г.,  нашого земляка.


            
Список загиблих воїнів у Великій Вітчизняній війні села Василівка

Аркавенко Григір Якович, 1925 р.н., загинув 24 березня 1945р., похований в с. Зотинич Найштадського округу в Угорщині.
Богач Денис Володимирович, 1899 р.н., пропав безвісти в жовтні 1944р.
Бойко Сава Васильович, 1912 рн., загинув 19 серпня 1944р. в с. Садомай. Похований в Пурсумах, в Румунії.
Бойко Іван Артемович, 1910 р.н., пропав безвісти в травні 1941р. в Ленінградській обл.
Борозенко Кіндрат Арсенович, 1908 р.н., пропав безвісти в січні 1945р.
Варгоцький Костянтин Тимофійович, 1910 р.н., пропав безвісти в липні 1944р.
Голубчик Сава Омелянович, 1920 р.н., пропав безвісти в травні 1945р.
Громик Григір Каленьович, 1922 р.н., пропав безвісти в вересні 1941р.
Громик Дем’ян Тимофійович, 1902 р.н., загинув в вересні 1944р. в Угорщині.
Громик Єфрем Володимирович, 1924 р.н., пропав безвісти на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Громик Дмитро Іванович, 1910 р.н., пропав безвісти в січні 1945р.
Громик Степан Степанович, 1906 р.н., загинув 10 травня 1944р. в с. Баналешти в Румунії
Гура Андрій Антонович, 1926 р.н., загинув від ран 14 березня 1945р., похований в Німеччині на кладовищі військовополонених, могила №3.
Гура Данило Васильович, 1918 р.н., пропав безвісти 3 жовтня 1943р.
Дзяд Лікан Филимонович, 1918 р.н., пропав безвісти в 1942р.
Дзяд Іван Тимофійович, 1912 р.н., пропав безвісти в травні 1943р. у Волгоградській обл.
Загорійчук Мартіян Никифорович, 1924 р.н., загинув у Трансільванії ст. Десра 27 вересня 1944р.
Загорійчук Григорій Феодосійович, 1924 р.н., пропав безвісти в вересні 1941р.
Загорійчук Нестор Андрійович, 1907 р.н., пропав безвісти в квітні 1944р.
Качула Микола Іванович, 1918 р.н., загинув в 1941р. при форсуванні р. Дніпро в Дніпропетровській обл.
Коваль Дмитро Степанович, 1905 р.н., загинув 9 квітня 1944р. похований на висоті Корба в Румунії.
Ковтонюк Прокіп Савович, 1914 р.н., спалений в Тираспольській тюрмі в 1943р.
Ковтонюк Тимофій Антонович 1902 р.н. , пропав безвісти в червні 1941р.
Ковтонюк Василь Андрійович 1920 р.н., загинув на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Колісник Мойсей Якимович 1906 р.н., пропав безвісти в 1944р. в районі Гура-Море.
Колісник Михайло Петрович 1906 р.н., пропав безвісти в 1942р.
Колісник Трохим Петрович 1907 р.н., загинув в травні 1944р. в с.Баналешти в Румунії
Колісник Олексій Кирилович 1922 р.н., загинув в червні 1944р. в с.Ільних, г. Паркани в Румунії
Колотило Степан Іванович 1902 р.н., загинув 19 березня 1945р. в с. Шута в концтаборі для військовополонених в Німеччині
Колотило Аваль Іванович 1910 р.н., пропав безвісти 24 серпня 1944р. в районі Гура-Море
Колотило Теотис Іванович 1904 р.н., пропав безвісти в 1942р. в м. Проскурів
Костенко Михайло Мойсович 1921 р.н., пропав безвісти в червні 1941р.
Костенюк Карпо Мойсович 1917 р.н., загину в червні 1944р. в м. Башкани  в Румунії
Кирилюк Дмитро Григорович 1922 р.н., пропав безвісти в 1944р.
Лисий Юхим Макарович 1920 р.н., загинув в липні 1941р. в м. Броди Львівської обл.
Лисий Степан Вікторович 1906 р.н., пропав безвісти на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Лисий Мефодій Макарович 1918 р.н., помер від важких ран в 1943р.
Манжос Макар Дем’янович 1917 р.н., загинув від Ясами в 1944р.
Манжос Гнат Дем’янович 1908 р.н., пропав безвісти в лютому 1945р.
Олійник Григір Арсенович 1925 р.н., пропав безвісти в листопаді 1944р.
Олійник Федір Савович 1922 р.н., помер від ран 18.11.1944р., похований в м. Поліграф Угорщина.
Олійчук Гнат Федорович 1920 р.н., помер 21 вересня 1942р. в німецькому полоні.
Олійчук Филимон Федорович 1922 р.н., загинув в січні 1945р. похований в м. Мишкольц в Угорщині.
Олійчук Володимир Андрійович  1913 р.н., загинув в червні 1944р. Похований в м. Паркани в Румунії.
Остапчук Степан Петрович 1922 р.н., загинув 1944р. в м. Будапешті.
Примха Кузьма Арсенович 1910 р.н., загинув в вересні 1944р. в Угорщині.
Пилипко Григорій Олексійович 1923 р.н., загинув 1944р., похований на нашому кладовищі.
Плевич Петро Якубович, 1899 р.н., загинув в 1945р.
Рівний Лікан Кирилович 1917 р.н., загинув 7 квітня 1945р., похований в Чехословаччині.
Рябин Василь Гнатович 1914 р.н., пропав безвісти в травні 1944р.
Рябин Василь Лазаревич  1909 р.н., загинув 21 жовтня 1944р., похований в м. Баташани в Румунії.
Рябин Семен Йосипович 1924 р.н., загинув 19 жовтня 1944р., похований в с. Петеришки, північна Трансільванія в Румунії.
Солодюк Стах Силович 1908 р.н., загинув 12 лютого 1945р. в Чехословаччині.
Семиню Іван Андрійович 1921 р.н., загинув 3 березня 1945р., похований в с. Ваглеш, Звал енський р-н, Чехословаччина.
Семенюк Степан Сидорович 1922 р.н., загинув на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Суші Федір Якович 1926 р.н., загинув в 1944р. похований біля Варшавських воріт.
Сушій Вакун Яковч 1914 р.н., загинув в 1942р. похований в Ленінграді.
Таран Леонтович Федорович 1907 р.н., пропав безвісти на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Таран Мойсій Федорович 1907 р.н., загинув в полоні 14 червня 1943р.
Таран Микола Петрович 1923 р.н., пропав безвісти в 1944р.
Таран Дмитро Титієвич 1910 р.н., пропав безвісти в травні 1944р.
Таран Дем’ян Титієвич 1908 р.н., пропав безвісти 1944р.
Таран Григорій Васильович 1922 р.н., спалений В Тираспільській тюрмі в 1943р.
Терепа Юхим Семенович 1908 р.н., пропав безвісти на фронтах Великої Вітчизняної війни в травні 1944р.
Терепа Іван Семенович 1903 р.н., пропав безвісти 1943р.
Тимко Михайло Трохимович 1922 р.н., загинув на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Тригуба Олександр Трохимович 1924 р.н., загинув в 1943р. в Київській обл.
Фаренюк  Олексій Васильович 1914 р.н., загинув в жовтні 1944р.
Фаренюк Григір Каленьович 1906 р.н.,  помер від важких ран 5 березня  1944р.
Хребтань Микола Гивович 1899 р.н., загинув в серпні 1944р. в с. Романешти Румунія.
Хребтань  Прокіп Микитович 1922 р.н., пропав безвісти на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Цимбалюк Федір Фомович 1922 р.н., пропав безвісти в Угорщині в лютому 1945р.
Цимбалюк Микола Фомович  1914 р.н., помер від ран 18 лютого в Будапешті.
Цимбалюк Хтома Явтухович 1900 р.н., пропав безвісти на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Цимбалюк Іван Фомович 1924 р.н., загинув 27 вересня 1944р., похований на ст. Десра у Трансільванії.
Цимбалюк Іван Явтухович 1906 р.н., помер 21 липня 1945р., похований в м. Муром Володимирської обл.
Цитульський Володимир Васильович 1914 р.н., загинув в 1944р. в червні похований в м. Паркани Румунія.
Цитульський Денис Захарович 1919 р.н., загинув в 1942р. похований під Москвою.
Шестопал Іван Васильович 1919 р.н., похований в пос. Іванівський №12 Скуцький район Ленінградська обл.
Шестопал Пилип Васильович 1912 р.н., пропав безвісти в вересні 1945р.
Шеремета Сергій Якович 1912 р.н., помер від ран в 1944р. похований в м. Таганди в Румунії, могила №5.
Юзько Феодосій Дмитрович 1914 р.н., загинув в липні 1941р. похований в с. Верхівка Барського району Вінницької обл.
Юзько Онуфрій Афанасійович 1918 р.н. (даних немає).
Юзько Степан Пилипович 1914 р.н. загинув 22 травня 1942р. похований на ст. Когап, Воронежська обл.
Юзько Тимофій Максимович 1917 р.н., загинув 1944р. похований в Білорусії.
Юзько Михайло Савович 1924 р.н., помер від ран 19 серпня 1944р. похований в Пашканському районі Румунія.
Юзько Іван Савович 1921 р.н., пропав безвісти в 1941р.
Юзько Іван Григорович 1906 р.н., загинув 5 травня 1945р. похований під Берліном.
Юзько Макар Григорович 1924 р.н., загинув 23 квітня 1945р. похований в Кулінфурії, округ  Мі калу, Чехословаччина.
Юзько Михайло Остапович 1923 р.н., у вересні 1944р. похований в Угорщині.
Юзько Олександр Сарафійонович 1913 р.н., помер від ран 24 вересня 1943р. похований в Румунії.
Яровий Іван Васильович 1910 р.н., загинув у вересні 1944р. похований в Угорщині.
Яровий Кость Васильович 1916 р.н., загинув в 1941р. похований у Фінляндії.
Яровий Яків Корнійович 1910 р.н., загинув у грудні 1944р. похований у Будапешті.
Яровий Кузьма Карпович 1912 р.н., пропав безвісти в 1941р.
Ковтонюк Прокопій Савович 1914 р.н., загинув в березні 1944р. розстріляний в Рибницькій тюрмі.
Таран Григорій Васильович 1922 р.н., загинув в березні 1944р. розстріляний в Рибницькій тюрмі.  




Комментариев нет:

Отправить комментарий