"Серцю властиво любити" - до дня Святого Валентина

День Cвятого Валентина – свято закоханих – відзначається 14 лютого в Європі з XIII століття, в США – з 1777 року, у нас – з початку 1990-х років.

Чому саме цей день і чому саме свято закоханих?

З приводу цього існує чимало красивих легенд. Відома легенда з часів Римської імперії про єпископа Валентина, який був покараний за те, що всупереч імператорському наказу вінчав римських легіонерів із їхніми коханими.

Якби там не було, а кохання існує стільки, скільки існують люди. Кохання займає головне місце у їхньому житті. Доказом того є казки, в яких, як відомо, зашифрована вся набута людьми мудрість.

         І саме з нагоди дня Валентина у бібліотеці була організована літературна експозиція «Серцю властиво любити». Цього дня молодь дарила друг другу валентинки, спілкувались один з одним, а також з’ясовували взаємні літературні вподобання. Було гарно і весело.

         Вітаємо всіх закоханих з Днем святого Валентина. Зігріємо один одного теплом, подаруємо усмішки і ніжність, радість спілкування. Це велике щастя мати свою другу половинку. Адже тоді життя стає прекрасним і легким. Так давайте зберігати і оберігати наші почуття. Почуття, назва яким Любов.

         

"Волі народної дзвін" - День пам'яті Героїв Крут

98 років тому історія України закарбувала на своїх скрижалях новий символ, який став невід’ємною складовою генетичної пам’яті українського народу. Цей символ - Крути. Перші згадки і справжня, реальна оцінка захисників Крут відбулася вже після набуття Україною незалежності в 1992 році. Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.

І саме пам’яті героїв Крут була присвячена інформаційна година мужності «Волі народної дзвін». Бібліотекар розповіла про молодих юнаків, які в боротьбі за волю і кращу долю України не дожили до сьогоднішніх днів, хто у розквіті своїх духовних і фізичних сил віддав молодість і найдорожче - життя, хто поліг у страшному бою під Крутами 29 січня 1918 року.

Молодь читала вірші, присвячені героям Крут, згадували Героїв Небесної сотні та односельчан, які зараз захищають нашу державу на Сході України, бажали їм міцного здоров’я та швидкого повернення додому.

В кінці заходу  прозвучав вірш П.Тичини «Пам’яті тридцяти»:

«На Аскольдовій Могилі

Поховали їх…

Тридцять мучнів-українців

Славних, молодих.

На Аскольдовій Могилі

Український цвіт!..

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука?

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн ?

Боже, покарай!...

Понад все вони любил

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих...

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх...» 

"Голокост - шрам на серці людства"

Історію неможливо повернути назад. Але необхідно розповісти про неї всю правду. Історія нашої Батьківщини, на жаль, має й сумні сторінки. Україна – це країна пісні й краси. Україна в роки Голокосту – це країна смерті. Смерті безвинних…

В рамках Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту 27 січня в бібліотеці відбулася бесіда на тему «Голокост – шрам на серці людства», під час якої присутні ознайомились з трагічними подіями, що пов’язані з великими людськими втратами в 30-40 років ХХ ст.

В ході бесіди було з’ясовано, що голокост — це тотальний геноцид (винищення) нацистами євреїв, зокрема в Україні, це найбільший в історії злочин проти людяності. Пам'ять про Голокост необхідна нам, щоб наші діти ніколи не були жертвами або байдужими спостерігачами проявів ворожнечі.

Тепер, коли Голокост відходить у минуле, нинішнє покоління має продовжити естафету пам'яті та відстоювати гідність людини. Присутні говорили про те, що цей день має бути вічною пам'яттю для кожного з нас. Ми повинні докладати багато зусиль для того, щоб не допустити геноцидів і злочинів проти людяності.

Бесіду доповнив перегляд літератури «Стежками історії».

Година державності "Соборність українського духу - навічно в серці і помислах людей" (до Дня Соборності та Свободи України)

     Формуванню рис громадянина Української держави, поглибленню знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значенню була присвячена година державності «Соборність українського духу – навічно в серці і помислах людей», яка відбулась в бібліотеці 22 січня 2016 року.

Захід проводився з переглядом документального фільму, в якому давалась оцінка історичним подіям того періоду, а саме Акту Злуки  українських земель.

Бібліотекар розповіла дітям про значення цього дня в історії, про події, які відбувалися в цей день в Україні та доповнила захід цікавою вікториною на знання державних та народних символів України.

Стусівські читання "І в смерті з рідним краєм поріднюсь"

6 січня відбулись традиційні Стусівські читання «І в смерті з рідним краєм поріднюсь», присвячені річниці великого сина Поділля, України, Всесвіту, патріота, перекладача і критика, літературознавця і правозахисника, Героя України (2005 р., посмертно), символа духовної незламності та свободи, автора поетичних збірок, лауреата Державної премії Т.Г.Шевченка (1991 р., посмертно за збірку «Дорога болю») Василя Семеновича Стуса.

Присутні з великою увагою слухали розповіді про життя та творчість Василя Стуса. Крім розповіді шанувальникам поезії В.Стуса було запропоновано переглянути хроніко-документальний фільм: «Просвітлої дороги свічка чорна».

Після перегляду фільму старшокласники ділилися своїми враженнями від побаченого та з хвилюванням читали поезію Василя Стуса, намагалися донести  до своїх однолітків той шал почуттів поета до жінки, до свого внутрішнього Я, за яким поставали болі народу,  на  його вічній дорозі  до  волі та щастя, бачити Україну незалежною державою. Адже думки поет сучасні і злободенні.

Василь Стус — прямий духовний нащадок Кобзаря. Заповіт митця: «і в смерті не боюсь я...», — звучить як відлуння Шевченкового заповіту. І як же злилися один з одним ці велетні: Шевченкове «У нас нема зерна неправди за собою...» відбилося у Стусовому кредо:

Як добре те, що смерти не боюсь я

І не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті невідомих верств.

Що жив, любив і не набрався скверни,

Ненависти, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну

І в смерті обернуся у життя

Своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

І чесно гляну в чесні твої вічі

І з рідною землею поріднюсь.

(«Як добре те, що смерти не боюсь я...»)

Різдвяні читання

2 січня 2016 року в бібліотеці пройшли «Різдвяні читання» – традиційний захід, спрямований на відродження і збереження моралі та духовності. Бібліотекар розповіла читачам про історію та традиції святкування зимових свят. 

Цікаво дітям було послухати огляд дитячих журналів, які пропонують оповідання про народні страви, святкові ігри, пісні, колядки та традиційне рукомесло наших пращурів. Яскраві ілюстрації, цікаві прислів`я, загадки, обрядові пісні – все це передає дух народних свят. 

Представлені в цьому огляді твори мають свою родзинку, цікавинку, вони збагачують духовний світ як дитини, так і дорослого, спонукаючи до добрих вчинків, дарують надію на здійснення мрій. Не обійшлося і без поетичної сторінки, адже діти люблять це світо і знають багато віршів.

Потім з рубрики «Різдвяні та новорічні мультфільми» діти дивилися мультфільми, зокрема «Мультик про казкове Різдво», дівчаток зацікавив мультфільм «Барбі: Чудове Різдво» та ін.