24 травня літературна Україна
відзначає 110 річницю від дня народження митця, чия творчість є невід’ємною
складовою української художньої свідомості.
Михайло Панасович Стельмах – український поет
і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і кіносценарист. Своїми поезіями,
оповіданнями, повістями й романами він підніс рідне слово до високих вершин в
українському письменстві ХХ століття.
Літературну годину: «Хвала тому, хто людям у приполі несе слова, подібні хлібу й солі…», присвячену ювілейній даті Михайла Стельмаха проведено у відділі № 4 Ладижинської ЦМБ. Розпочата вона словами вірша, який Максим Рильський присвятив письменнику:
Нехай не знає втоми та рука,
Що добре зерно в
добру землю сіє,
Не зневажає чорні
суховії
І щедра, як
напровесні ріка.
Благословенна праця
рільника,
Що оре цілину в ясній
надії,
Пшеницю від полови
він одвіє,
Як жнив кінчиться
радість нелегка.
Щасливий воїн, що во
ім’я миру
Свою підносить бойову
сокиру,
Во ім’я правди кривду
тне з плеча!
Хвала тому, хто людям
у приполі
Несе слова, подібні
хлібу й солі,
І співи, гідні слави
сіяча!
Учні школи із захопленням слухали розповідь бібліотекаря Ніни Ковтонюк про життєвий і творчий шлях М.П.Стельмаха. Впродовж усієї творчості митець віддавав свою снагу наймолодшим читачам.
Із задоволенням
декламували вірші письменника Аліна Єфіменко, Галина Дорошенко, Юрій Цимбалюк,
Вероніка Кобзар, Аня і Артем Завадські. Казку – жарт «Заячий секрет» читала
Софія Завадська, віршовану казку «Що посієш, те й пожнеш» читала Таня Єфіменко.
Легенду «Мак цвіте» читала Оксана Завадська.
Письменник постійно жив інтересами свого часу й свого народу, і життя його обернулось на правдиві книги про народ і його долю. Мистецькі здобутки Стельмаха ввійшли до нашої духовної скарбниці, ними по праву пишаємось.
Немає коментарів:
Дописати коментар