«Учитель, перед іменем твоїм дозволь смиренно прихилить коліна» - до Дня Вчителя

Те приємне тепло йде від тих,

Що крокують до нас крізь віки,

Ті, що роблять людей із юрби дітвори,

Ті, що сіють знання і збирають плоди

Називають Ім'ям - вчителі!

День вчителя – одне з найулюбленіших та найсвітліших професійних свят. «Учитель, перед іменем твоїм дозволь смиренно прихилить коліна» - такий був лейтмотив заходу, який я проводила в стінах своєї рідної школи. Вчитель – це не лише людина, яка навчає наукам, але ще і носій духовності і етичного початку. Вчителі виконують особливу цивільну місію - виховання молодого покоління.

Приємно було бачити, як переповнені любов’ю та повагою до рідних вчителів, діти брали участь у заході. Лунали щирі привітання з днем вчителя, дарували квіти, вітали вчителів віршами, піснями, гуморесками.

Сьогодні хочеться побажати всім вчителям, доброго здоров`я, миру, благополуччя. Невпинного пошуку істини і знання, взаєморозуміння в колективі і вдячних учнів!

Ми щиро вітаємо Вас із професійним святом!

Бажаємо Вам здоров'я міцного, щастя п'янкого!

Учнів вдячних, батьків обачних!

Чистих ранків, сонячних світанків!

Променів сонця у кожне віконце!

Ніжної ласки, душевної казки!

Грошей без ліку, довгого віку!

Бувайте веселі, бувайте здорові!

В багатій оселі, взаємній любові!

Всеукраїнський день бібліотек "О, мудросте, захована в книжках!"

Головними героями святкового бібліотечного дня, звичайно ж, були бібліотекар, читачі та книги. Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові і матері їх Софії (мудрості) відзначається це свято. Сама назва  - Всеукраїнський свідчить, що це свято не тільки професійне, а загальнонародне, адже саме через бібліотеки, на різних етапах життя, проходить все населення України, бо без книги, нема знань, поступу вперед.

Ведуча, бібліотекар Ковтонюк Ніна Миколаївна, почала розповідь про бібліотеку з вірша Н. Чир «До мудрості»:
     У тиші Храму, де живуть слова 
     І мови, й пісні рідної до болю, 
     Ти опромінена і трепетно жива, 
     Чаклуєш всіх Великою Любов'ю.
     Хвилюєш душу, як лиш зазвучить
     Рядок, що сяє в променях світання,
     Або коли осінньо-ніжна мить
     Враз спалахне кольорами востаннє.
     А серце - тук!.. Щемливе серце : тук!
     І ще раз: тук!.. І не дає спокою...
     У тиші Храму Книг той перегук -
     Це світ краси, народжений тобою.
     І я черпаю із його криниць,
     Немов з молитви на саму Покрову,
     Тепло і ласку маминих зіниць,
     І вільну Правду в українськім слові.
     То як мені, вже сивому в літах,
     Перед тобою не склонить коліно!..
     О Мудросте, захована в книжках,
     Ти невмируща й у віках нетлінна!
Всім дуже сподобалась казка "Легенда про книгу", яку підготували бібліотекар Ніна Миколаївна та Кобзар Карина.

         Використовуючи книги, які були представлені на книжковій виставці «Книга – мудрий старий друг, книга знає все навкруг», волонтер Карина Кобзар провела книжкову гру-вікторину для дітей «Відгадай! З якої книжки!», а потім всі дружно прийняли участь у конкурсі «Прислів’я та приказки про книгу».

         В цей день звучали музичні привітання, читалися вірші про бібліотеку та книгу. Було цікаво та весело!

Урок-подорож "Чим може пишатися українець"

                                                                   
Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе, як є – дорога, явори.

Усе моє, все зветься – Україна.

Ліна Костенко

Я, бібліотекар Василівської бібліотеки-філії Ковтонюк Ніна Миколаївна, провела 1 вересня в школі перший урок-подорож «Чим може пишатися українець» для учнів молодших класів, моїх любих користувачів. Цю тему я обрала для того, щоб діти зрозуміли, чому ми так звемося і чим відрізняємось від інших народів, чим ми пишаємось, а за що нам соромно, і що нам треба робити, щоб бути справжніми українцями, адже те, що створене предками, збережене нашим народом, буде вічним. А ми повинні вчитися берегти те, що нам залишилося у спадок, і думати про майбутнє. Адже наші діти - майбутнє України.

Під  час уроку провела гру «Опиши Україну», ознайомила дітей з виставкою «Мій край батьківський – Василівка».

Кожна дитина, прислуховуючись до свого серця казала щирі і заповітні слова про Україну: мила, дорога, славна, рідна, свята, чарівна, чудова, безкрая, багата, гостинна, співуча, горда, дружня, тощо.

Велась розмова про Символи України.

Державний гімн України  «Ще не вмерла України ні Слава, ні Воля», який всі разом заспівали;

Герб України

Тризуб – тисячолітній священний знак, і ми пишаємося тим, що він став Державним Гербом нашої країни. У слові тризуб міститься число «три». Така повага до трійки невипадкова. Наші предки були переконані, що тризуб (трійця) відображає триєдність сили, яка створила світ і життя в ньому.

Вогонь – Вода – Життя.

Батько – Мати – Дитя.

Світло – Слово – Любов.

Мудрість – Краса – Розум.

Національний прапор України – синьо-жовтий стяг.
Синій колір – це колір чистого мирного неба. Жовтий – це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна.

Хвилиною мовчання  вшанували пам’ять Героїв Небесної сотні, воїнів та інших загиблих у боротьбі за свободу, цілісність та єдність нашої держави.

Урок був насичений також поетичними творами - віршами, які читали діти. На завершення заспівали українську народну пісню «Ми, маленькі українці».

Ми не дамо жодного шансу тим, хто бажає безладу в нашій державі, війни. Сьогодні ми з вами проклали дорогу добра, взаєморозуміння, любові, злагоди … Тож нехай щастить усім на цьому шляху життя, бо

БОГ- природа нам усім

збудувала красень дім.

ГЕРБОМ ВОЛЯ написала.

Небо й хліб у прапор вклала.

Хай завжди у домі цім ЩАСТЯ

РАДІСТЬ буде всім!

Тут і ТИ, і МИ, І Я –

ДРУЖНО житиме СІМ`Я.

         Ці слова всі дружно повторювали за бібліотекарем.

«Люблю Вкраїну я свою: вона найкраща в цілім світі» - до Дня Незалежності України

Я дитина українська!

 

Я дитина українська,

Вкраїнського роду,

Українці — то є назва

Славного народу.

Україна — то край славний,

Аж по Чорне море,

Україна — то лан пишний,

І степи, і гори.

І як мені України

Щиро не кохати?

Мене ненька по-вкраїнськи

Вчила розмовляти.

І як мені України

Щиро не любити?

Мене вчили по-вкраїнськи

Господа молити.

За свій рідний край і нарід

Я Господа молю:

Зішли, Боже, Україні

І щастя, і долю!

Автор: Юрко Шкрумеляк

З нагоди святкування 24-ї річниці Незалежності України бібліотека підготувала та провела історичну експедицію «Люблю Вкраїну я свою: вона найкраща в цілім світі», яка мала за мету формування почуття гордості за свою державу, бережне ставлення до її святинь, вивчення історії створення незалежної України, відродження національної свідомості. Також читачі прийняли участь у відео годині «Незалежній Україні – слава нині і вовік».

Перегляд в бібліотеці відеофільму "Іосафатова долина"

В липні місяці моя сім’я, сім’я бібліотекаря Василівської філії  Ковтонюк Ніни, відвідала Іосафатову долину. І під враженням цієї поїздки я хочу поділитися з Вами  історією виникнення цієї долини і по можливості також раджу  Вам відвідати Іосафатову долину.

В бібліотеці для читачів шкільного віку я провела бесіду «Іосафатова долина», а потім ми всі переглянули відеофільм он-лайн.

Хто бажає переглянути фільм, то знайде його на сайті:

Иосафатова долина в Украине - YouTube

Відвідини Іосафатової долини

Іосафатова долина з цілющим джерелом знаходиться у Вінницькій обл., село Голичинці Шаргородського району і входить до числа святинь Української Православної церкви. Сюди організовуються щорічно 15 серпня хресні ходи з установкою хреста на знак того, що віруючі готові розділити з Господом чашу Його страждань і нести свій життєвий хрест. Легенда свідчить, що цілюще джерело відкрите в 1923 році з явищем над ним Божої Матері з дитиною на руках. Назва Іосафатова долина - "долина, в якій бог буде судити" - згадується в Старому Завіті і ототожнюється з Кедронской долиною, що обмежує Старе місто Єрусалиму.

У 1923-му, 92 років тому, на цьому місці відбулося чудесне явище Богородиці пастуху Якову і дівчинці Харитині. Приголомшений пастух, побачивши відображення Богородиці у воді колодязя, вигукнув: «Матір Божа, що нам робити?» і почув у відповідь: «Христа славте, хрести ставте!»

Парафіяльний священик о. Тихон Петринский, якому схвильований пастух розповів про диво, поставився до розповіді з усією серйозністю - наставав час гонінь. З хоругвами та хрестами прийшли люди до джерела, відслужили молебень і встановили перші хрести. Слух про диво розлетівся по навколишніх селах. Іосафатова долина (це простора лощина, рельєфна складка між двома вододілами, з декількома джерелами) стала наповнюватися хрестами ...

... А хрести везуть і несуть в Іосафатову долину цілий рік. Тижня не проходить, щоб не з'явився новий хрест; служаться молебні. І пливе над Долиною Хрестів спів акафісту: «Радуйся, Владичице усе милостива, в долині Іосафатову дивно явлена ​​...»

Більш детальніше про історію Іосафатової долини Ви зможете знайти на сайті http://mp-eparhia.org.ua/

Повертайся живим

Призиваю Господнє ім’я,
Щоб живим Ти вернувся додому,
Бо чекає на Тебе сім’я,
Вся родина, сусіди, знайомі.

Хай Ангелик прихилить крило
До Твоєї, вояче, стежини,
Щоби в безвість відходило зло,
Бо Ти – справжній Герой України!

Кожного ранку ми прокидаємось з надією, що сьогодні все буде добре. Нарешті ми почуємо таке бажане, довгоочікуване, стане спокійно і тихо на Сході нашої держави, де виборюється право на наше мирне і спокійне життя.

Живемо із вірою в те, що відстоїмо незалежність і цілісність нашої держави.

Свідками подій, які відбуваються в зоні АТО, стали  читачі Василівської бібліотеки-філії під час уроку мужності «З Україною в серці», на який було запрошено  учасника АТО, односельчанина Колотило Василя Івановича. Василь Іванович розповів школярам про бойові будні, умови життя. Призваний в лави захисників України 28 січня 2015 року 4-ою хвилею мобілізації, навчання проходив на Деснянському полігоні, а зараз знаходиться в місті Волноваха Донецької області 72 бригади.

Його емоційна розповідь була наскрізь пронизана любов’ю до України, прагненням українських військових захищати кожну горстку рідної землі.

Кобзар Карина присвятила йому вірш. На закінчення зустрічі учні подякували  дорогому гостю за цікаву розповідь та подарували йому квіти, побажання та обереги-малюнки.