Потемніла
країна від холоду.
У
тяжкі 33-ті роки.
Почорніли
люди від голоду,
Озвіріли
– самі не свої.
Цей
режим добивав і винищував
Український
народ геноцидом.
Страшно
навіть подумать людині,
Що
це штучно придумано було.
У
законі про п’ять колосків
Було
чітко написано й сказано:
«Що
у кого знайдуть ці скарби
Розстріляють
на місці без каторги».
Односельців
померло багато,
І
старі, молоді й немовлята.
Косив
голод народ, як траву.
Люди
мерли за кришку святу.
Діти
руки до мами тягнули
І
благали про їжу якусь.
Мама
сльози у собі ковтала
І
товкла в казані лободу.
Докорінно
у Сталіна в планах
Було
знищити нашу державу,
Але
наш український народ
Вижив,
вистояв і голод страшний
поборов.
Світлана Кринична
село Василівка
Голодомор. Майже кожне століття багатовікової історії України помічене
трагічними голодними роками. Але голод 1932-1933 років – жахливий, бо своїми
причинами і наслідками виходить за межі людської уяви. То був найбільший
Голодомор в історії людства. Голод в Україні не історична минувшина – це
незагоєна рана всенародної Скорботи і Пам’яті у наших серцях.
Сьогодні потрібно не тільки пам’ятати, а й передавати підростаючому поколінню
інформацію про той страшний період історії України, шанувати пам’ять загиблих,
робити все можливе, аби подібні трагедії не могли повторитися НІКОЛИ!
Бібліотекою організовано перегляд
пам’яті жертв Голодомору «Голод 33-го: біль і пам’ять серця» та провела
годину-реквієм «Збудуймо пам’яті негаснучий собор».